Хто відкрив сучасному світові Паїсія Величковського

Paisius

Ім’я українського християнського мислителя і церковного діяча ХVІІІ ст. Паїсія Величковського, вперше з’явилося в підручниках історії Полтавщини для 8-го класу у 2002 році. 

Його відкрили світові завдяки Центрові дослідження історії Полтавщини, який привернув увагу до непересічної постаті земляка. Керівник центру Олександр Білоусько говорить, що нині, коли бачить численні ушанування на честь преподобного Паїсія, радіє душа:

“Ми підняли цю постать — зробили її відомою широкому загалу, включивши його біографію в контекст релігійного життя в підручник історії Полтавщини. Пізніше, коли відбулася зустріч Владики Федора із представниками інтелігенції Полтави, народилася ідея заснувати премію Паїсія Величковського. Зараз ми бачимо цілу низку урочищ, пов’язаних з його Днем народження, що відбуваються за участю святійшого патріарха Філарета, що спеціально приїжджає уже втретє в Полтаву. Написаний чудовий портрет Паїсія, який виставлений у Свято-Успенському Соборі, створений культурний центр ім. Паїсія Величковського і так далі”, – зазначив Білоусько.

Хоча загалом творча спадщина Паїсія Величковського ще мало вивчена, достеменно відома саме його ключова роль у відродженні старецтва, стверджує Олександр Білоусько. Про цю та інші заслуги преподобного краєзнавець розповідає далі:

“Він відновив старецтво. Це був видатний богослов, організатор, керівник низки монастирів, які він перетворював у великі духовні центри. Також перекладач та людина, яка своїм особистим прикладом демонструвала відданість Божим заповідям. Життєвий шлях Паїсія Величковського є своєрідним поступовим пошуком вічних цінностей, які він здобував шляхом духовного збагачення через власний розвиток”, – зазначив Олександр Білоусько.

Імен, які варті людської шани, але були з різних причин забуті, тільки на Полтавщині тисячі. Центр дослідження історії Полтавщини веде щоденну копітку роботу, аби доносити їх до широких кіл громадськості:

“У нас тільки 3,5 тис. імен тих людей, які заслуговують на включення до різного виду енциклопедій, не говорячи вже про місцеві якісь видання, – зазначив Білоусько. – Наш центр працює зараз над тим, щоб доносити ці імена до людей. Ми робимо унікальну 12-томну «Полтавіку. Полтавську Енциклопедію». Уже побачив світ її том «Релігія і церква», де близько 4 тис. статей та понад тисяча фотоілюстрацій. А також схеми, карти, таблиці ”.

Пошуково-дослідницька робота, на переконання Олександра Білоуська, не має кінця-краю. Головне у цій справі – не забувати пошановувати людей за  життя:  

«Нині вже підростають нові покоління видатних полтавців, про яких уже теж треба писати. Адже людям треба віддавати шану за життя — нашим сучасникам. І не чекати, коли вони підуть у засвіти, щоб потім їх згадувати. Бо  у нас досі ведеться зі старих часів, мовляв, ти спочатку помри, а ми потім будемо вирішувати, що за тебе сказати».

Олександр Білоусько

матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко

Читайте нас у Telegram

Приєднатися
Поділитись новиною:

Схожі новини: